Дослідження проводилося у квітні 2021 р. Взяли участь у ньому 62 працівники інклюзивно-ресурсних центрів м. Києва.

Основні результати дослідження.

На думку опитаних, директор закладу освіту має нести найбільшу відповідальність щодо організації інклюзивного навчання. Важливу роль також відіграють місцеві органи влади та міністерства, інші центральні органи влади.

Працівники інклюзивно-ресурсних центрів насамперед підтримують право дитини з особливими освітніми потребами здобувати освіту з іншими однолітками.

Педагоги постійно намагаються знаходити можливість для поглиблення своїх знань, відвідуючи навчання. Майже всі респонденти проходили раніше навчання, пов’язане з інклюзивною освітою.

«Командна робота при супроводі дитини з особливими освітніми потребами у закладі освіти з інклюзивною формою навчання» ‒ найпоширеніша тема навчання серед працівників інклюзивно-ресурсних центрів. Половина опитаних проходили навчання минулого року, тривалістю більше ніж 40 годин.

Респонденти впевнені у своїх знаннях щодо інклюзивної освіти. Адже свої знання з більшості запропонованих для них тем вони оцінили вище, ніж 4 бали за п’ятибальною шкалою. Найкраще респонденти оцінили свої знання з теми «Особливості оцінки та складання Висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини», а найгірше ‒ «Використання сучасних методик (WISC-IV, LEITER-3, CONNERS-3, РЕР-3, CASD) для оцінки розвитку дітей».

На думку опитаних, більшість запропонованих для них тем (модулів) є дуже важливими для організації інклюзивного навчання. Найважливіші з них ‒ «Індивідуалізація процесу навчання дітей з ООП в умовах інклюзії» та «ІПР як інструмент для індивідуалізації процесу навчання дітей з ООП».

Працівники інклюзивно-ресурсних центрів визначили найбільш прийнятні стратегії для викладання. Це насамперед конкретні приклади та обмін досвідом. Методи «мозкового штурму» та «Симуляції» отримали найменше схвалення серед опитаних.